food_ecoisanewblack

Найдивніша стаття для початку. Мій еко 2017 рік. Підсумки.

Блогу не було, але рік був. Пройшло лише 3 дні після його завершення, тож швиденько підсумую. Такий собі еко-анамнез мого життя до блогу.

ЇЖА

Якщо ви вже прочитали статтю про мене, або знайомі зі мною, то знаєте про nabazari.in.ua. Nabazari – це онлайн-платформа фермерських та крафтових продуктів. Тут збираються виробники справжньої їжі, які самі продають свій продукт, які спілкуються з вами напряму, які відповідають за якість своєю репутацією. Nabazari з’явилося через проблему, точніше потребу. Потребу знайти справжні продукти харчування. Ті продукти, які мають смак, запах і багато користі. Так, ми почали збирати фермерів і крафтових виробників натуральної і ,навіть, органічної продукції, в одному місці.

trash_ecoisanewblack

СМІТТЯ

Чим більше я знайомилася з фермерським та органічним продуктом, тим менше я розуміла чому люди, які так піклуються про якість продукту, не зважають на те, у що вони його запаковують. Так, на початку 2017 року, я почала окремо відкладати пластик і скло. Мушу зауважити, що ми давно відсортовуємо органічні відходи і папір, які відправляються на село в компостну яму і котел, відповідно. Щоправда, тепер я розумію, що 70% паперу можна і треба здати, як макулатуру, на вторинну переробку, а не спалювати все нещадно.

Паралельно з сортуванням я вивчала сміття. Що і як сортується, які види пластику бувають і як правильно утилізовувати ті, чи інші види сміття. І вже в квітні у нас на балконі з’явилася своя міні сортувальна станція.

Ми регулярно віддаємо на переробку скло, папір, алюмінієві бляшанки, деякі види пластику, батарейки та лампочки. І в мене на балконі безліч невеликих коробочок з фольгою, шуршиками, tetra pack, фотоплівкою, старими зубними щітками, компакт дисками, та купою інших речей, які я не маю куди віддати, але не хочу викидати у смітник.

РЕЧІ

Десь у той самий період, коли я досліджувала питання сміття, до мене в руки потрапила книжка, що перевернула мою свідомість і змусила позбутися половини речей з мого дому. Ця книжка – Марі Кондо “Викинь мотлох із життя!” Хоч української версії тоді ще не було, і мені довелося читати польською, я проковтнула її за 2 дні. І це була точка неповернення. Я зробила усе, що могла в межах книжки, але зупинитися вже було неможливо. Я стала свідком мінімалізму)) Лише за місяць я перетворилася з людини “ой, так дешево – знадобиться” на людину “чого б то ще позбутися”

wastekit_ecoisanewblack

 

ЛАНЦЮГОВА РЕАКЦІЯ

Після сортування і розхламлення почався екопобут, змінилася косметика і підхід до покупок. Стало легше дихати і ясніше думати. Я чудово усвідомлюю, що неможливо взагалі не створювати сміття. Мені не вдасться обійтися зовсім без поліетилену. Користуватися лише содою для прибирання і догляду за собою. Не потрібно бути ідеальним. Головна умова – щось та й робити. З цим і будемо разом розбиратися далі.

Отака моя історія. Сьогодні все-таки, мій день народження, можу собі дозволити трохи лірики. Далі буде дуже практичний пост. Обіцяю.

А тепер маю для вас завдання – коментуйте (даю варіанти):

  • вітайте мене з днем народження;)
  • пишіть свою еко історію, якщо маєте;
  • якщо ви тільки в роздумах, то напишіть що саме вас цікавить в темі екології та мінімалізму;
  • розкажіть про себе. Мені дуже цікаво, хто ви – люди, які витрачають свій час на мою писанину і піклуються про планету та наше майбутнє.


Коментарі

    • Lera

      Привіт, Ірино! Рада вітати в компанії небайдужих! Головне бажання, а як правильно почати напишу обов’язково 😉

    • Lera

      Дякую, Олег! Чудові бажання. З точки зору еко підходу: береш перекус в кінозал, замість попкорну, і водичку в багаторазову пляшку у спортзал. Успіхів у здоровому способі життя!

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: